«Неможливо стати зіркою за три місяці», — Роман Веремейчик

Х-Фактор 7

Цього 21-річного хлопчину
Україні відкрив другий сезон популярного телепроекту «Х-фактор» (канал
СТБ). Роман Веремейчик — з тих, хто з півоберту завойовує армії
шанувальниць. Коли випускники другого «Х-фактора» у рамках свого
всеукраїнського туру, який триватиме до кінця січня, завітали до
Львова, саме голосистому красунчику Ромі галицькі дівчата влаштували
найгучніший прийом — верещали, аплодували… Перед львівським концертом
Веремейчик розповів про закулісся «Х-фактора», творчі мрії і те, як на
проекті знайшов свою другу половинку.

Який урок винесли з
участі в «Х-факторі»?

«Х-фактор» багато чого навчив
мене. Найперше — усвідомленого співу і донесення пісні до глядача.
Також на цьому проекті навчився пунктуальності і дисципліни, бо все
було наче в армії (сміється. — Г. Г.). На «Х-факторі» познайомився з
багатьма чудовими людьми, з якими досі спілкуюся.

Хто стежив за
перебігом другого «Х-фактора», в один голос скажуть, що Веремейчик
зарано покинув шоу. Для більшості ваш виліт із проекту став
несподіванкою. Самі були готові до такого
«сценарію»?

Не буду лукавити — на початку
проекту моєю ціллю було дійти до фіналу. Але потім у кожному ефірі
підсвідомо готувався до вильоту, наче програмував себе. Тому й так
спокійно поставився до того, що за мене глядачі не проголосували.
Узагалі не розумію, як можна визначити, у кого голос — кращий, а у кого
— гірший. Усе — відносно й суб’єктивно. Кожен голос — наче окремий
інструмент в оркестрі. І комусь подобається звучання одного, а комусь —
іншого. Як кажуть, на колір і смак фломастери — різні (сміється. — Г.
Г.).

У першому «Х-факторі»
була схожа ситуація: Олександр Кривошапко вилетів із шоу раніше, ніж це
можна було спрогнозувати. Прихильники співака забили на сполох — і під
їхнім тиском продюсери проекту повернули народного улюбленця у «гру».
На вашу підтримку також організувався справжнісінький рух: шанувальники
«бомбили» сайт каналу СТБ і соціальні мережі, навіть виходили на
вуличні акції протесту. Однак у шоу вас не
повернули…

Якби повернувся у шоу, це
спрацювало б проти мене. Люди ж у нас довірливі. Почали б говорити, що
все це було зроблено навмисне — для підняття рейтингу проекту. Мовляв,
сценарій — такий же, як був у першому «Х-факторі»… А я не хочу, щоб
мене з кимось порівнювали. Вилетів — то вилетів. Зате пішов із проекту
красиво. А це — головне.

Після того, як
покинули шоу, у вас була депресія?

Ні. Адже знаю свій шлях. Знаю,
чого хочу.

Зраділи, коли в
«Х-факторі» вам випало працювати під продюсерським началом Ігоря
Кондратюка?

Спочатку — ні… Найбільше хотів
працювати з Сергієм Сосєдовим. Він — музичний критик, освічена людина,
яка більше за інших знає толк у музичному мистецтві. Але,
познайомившись з Кондратюком, зрозумів, що і з ним добре
працюватиметься. Ми навіть здружилися. Він кожного ефіру підтримував
свою трійку, заспокоював.

На кого з вас
Кондратюк робив найбільшу ставку?

Робити ставку на когось одного
було б з його боку некоректно і некрасиво. Не відчували, що продюсер
«тягне» когось одного. У нас вийшла сильна трійка. Принаймні всі про це
говорили.

У середині групи
хлопців була конкуренція?

Не те щоб конкуренція… Були
моменти невдоволення вибором пісні. Адже часто успіх артиста залежить
від правильно підібраного для нього репертуару. І коли комусь дають
безпрограшну пісню, яка нікого не залишить байдужим, а комусь — менш
сильний твір, починаєш задумуватися… Але потім береш себе в руки,
починаєш любити свою пісню — і робиш усе для того, щоб вона зазвучала
якнайкраще. Закон природи — якщо щось подобається тобі, то сподобається
й тим, хто довкола.

Коли лише сформувалася
ваша трійка, думали, що до фіналу дійде саме Олег Кензов, який
насправді був найслабшим вокалістом?

Та не задумувалися ми про те, хто
буде у фіналі. На початку не міг спрогнозувати, що сам дійду аж до
восьмого ефіру. Думав, що вилечу раніше… А щодо того, що Олег —
найслабший вокаліст, не погоджуюся. Він — просто своєрідний виконавець,
який має власний стиль. У своїй музиці він — як риба у воді. Зрештою,
«Х-фактор» — не тільки вокальне шоу. Це шоу, яке відкриває людей, що
мають «х-фактор» — щось таке, що тримає публіку, приковує глядачів до
телеекранів. І Кензов у цьому не був слабшим за інших.

Ігор Кондратюк —
продюсер зі стажем. Найвідоміший співак, якого він вивів у люди, —
Віталій Козловський. Вам Кондратюк не пропонував
співпраці?

Ні, такої розмови у нас не було.
Та й чи повинна бути від нього така пропозиція? Ще не чув, щоб хтось із
продюсерів «Х-фактора» після проекту опікувався своїми конкурсантами.
Зрештою, сам знаю, як хотів би розвиватися далі. Хочу працювати з
групою. Ми були командою ще задовго до «Х-фактора». Група називається
Lumiere, граємо транс-поп-рок. І у нас є людина, яка допоможе нам вийти
на певний рівень.

Якою мовою співає ваша
група?

Зараз — російською. Але у
майбутньому мені дуже хочеться виконувати пісні також англійською і
українською. Українська — одна з найгарніших мов. Недарма її вважають
наймелодійнішою після італійської. Узагалі українська мова більше
налаштована на спів, ніж російська.

На відборах до
«Х-фактора» ви виконували пісні «Океану Ельзи», британської групи Muse.
У музичному сенсі ви — такий собі правильний
хлопець…

(Сміється. — Г. Г.). Я — хлопець,
який слухав і слухає багато різної музики: джаз, соул, R’n’B, рок,
поп-рок… Більше того — два роки я вчився на академічному вокалі. Тож
знайомий і з класичним мистецтвом. Але зараз мені найближчі групи на
кшталт «Океану Ельзи» і Muse.

Завдяки «Х-фактору»
Україна дізналася про Романа Веремейчика, а відтак — і про вашу групу.
Шоу — єдина можливість заявити про себе на всю
країну?

Мабуть, не єдина. Але ця
можливість — найшвидший спосіб заявити про себе. Шоу дають таку
популярність, над якою інші працюють роками. Завдяки «Х-фактору»,
«Фабриці зірок» багато хто за лічені місяці став дико
популярним.

Але як швидко вони
стали популярними, так швидко й відійшли у забуття… Не боїтеся цього
другого боку медалі?

Щоб цього не сталося, треба й
після шоу багато працювати. Я до сцени йду з дитинства. І не збираюся
сходити з цього шляху.

Зараз живете у
Києві?

Так, у гуртожитку.

Ти ба — зірка
«Х-фактора» живе у гуртожитку!

Так. І нас — шестеро у кімнаті. А чого ви дивуєтеся? Я ж іще не зірка.
Неможливо стати зіркою за три місяці. Щоб так називатися, треба зробити
щось справді вартісне, власний внесок у музику. Так, як, скажімо,
«Океан Ельзи». Ця група — єдина у своєму роді. Її з жодною іншою не
сплутаєш. І я про таке мрію. Про те, щоб увійти в історію. І не лише
української музики. У мене є ідеали — люди, на яких хочеться рівнятися.
Крім «Океану Ельзи», це — групи Muse і 30 seconds to Mars. У цих
командах — особистості, які у цьому житті багато чого досягли. Ці
ідеали допомагають мені дорослішати, мріяти, прагнути чогось. Хочу, щоб
колись і я був для когось таким ідеалом. Щоб і на мене рівнялися. Це
означатиме, що ти сам відбувся як людина, що знайшов себе і свій
шлях.

Після першого сезону
«Х-фактора» у двох його учасників — Олександра Кривошапка і Володимира
Ткаченка — зав’язалися стосунки зі старшими жінками — Тетяною Денисовою
і Оленою Мозговою відповідно. Багато хто вважає ці взаємини не більше,
ніж піаром. Ви змогли б, за порадою продюсера, заради популярності
грати на людях любов?

Як на мене, у природі взагалі не
існує такого, щоб хтось комусь нав’язував якісь стосунки. Навіть не
уявляю собі такого. У Кривошапка і Ткаченка, гадаю, усе відбулося
природним шляхом. Так — як у мене. Під час проекту я познайомився з
дівчиною Катею — учасницею останнього сезону шоу «Танцюють всі». Ми
довго спілкувалися. Врешті-решт зрозуміли, що схожі, що подобаємося
одне одному. Так і зав’язалися наші стосунки.

Ваша популярність
після «Х-фактора» здатна зіпсувати ці стосунки? Катя ревнує вас до
численних прихильниць?

Ні, це було б нерозумно. Катя —
розумна дівчина. Вона спокійно ставиться до моєї популярності серед
дівчат. Це навряд чи здатне зіпсувати те, що є між нами.

Довідка:

Роман
Веремейчик
народився 20 серпня
1990 р. Рідне місто — Торез Донецької області. Закінчив училище при
Київському інституті музики ім. Р. М. Глієра. Зараз — студент першого
курсу цього музичного «вишу» (факультет естрадного співу). Хобі —
«дивитися фільми, читати, займатися спортом, спостерігати за людьми».
Життєвий девіз: «Ні про що не жалкуй».

Мова оригіналу

Галина Гузьо