Юлія Іванова на «Х-факторі» примусила встати цілий глядацький зал

Х-Фактор 7

Тендітна білявка з величезними бездонними очима та
сильним напрочуд приємним голосом і не сподівалась, що, подолавши стільки перешкод,
вона буде стояти на сцені всеукраїнського співочого конкурсу «Х-фактор», а
повнісінький зал стоячи буде їй аплодувати. Починалося ж усе приблизно років двадцять
тому, коли маленька Юля, сидячи на маминих колінах в автобусі, заспівала загальновідому
пісеньку про ялинку, і весь автобус аплодував маленькій зірочці.

Початок співочої кар’єри, як
у Лариси Доліної

Бажання співати у вас, Юліє,
виникло як стандартна дівчача мрія на кшталт «хочу бути артисткою» чи це було
душевне покликання?

Прагнула співати
з самого дитинства. Звичайно, як дівчинка з вокальними даними, виступала в
садочку та на шкільних концертах. Побачивши моє нездоланне прагнення до співу,
мама віддала в музичну школу до класу фортепіано. Там, щоправда, викладали
хоровий спів, який я не дуже любила, тому що бачила себе вокалісткою. У років 14
побачила в музичній школі оголошення, що наша місцева джазова співачка набирає
для себе декілька учениць. Для мене тоді джаз був чимось незрозумілим, та все ж
вирішила спробувати. Так два роки я вчилась джазовому вокалу. Потім випадково
завдяки підтримці вчителів із джазу та фортепіано почала виступати в нічних клубах,
ресторанах.

Тобто початок співочої
кар’єри у вас в чомусь нагадує шлях Лариси Доліної?

Так, Доліна також
розпочинала як ресторанна співачка. Тепер можу сказати, що 11 років виступів у
ресторанах – це, безперечно, неоціненний досвід. Кожен день – навантаження на
голосові зв’язки, треба було поповнювати репертуар і вчитись працювати з
«живою» публікою.

Крім співу в ресторанах, де
ще пробували свої сили?

На усіляких конкурсах
та фестивалях спочатку міста, потім республіки. Були навіть міжнародні конкурси.
До речі, я народилась і тривалий час жила в Росії, у Набережних Челнах
республіки Татарстан. На жаль, навіть перемоги у цих конкурсах мало що мені
особисто давали, крім дипломів та підвищення самооцінки. Пробувала себе в
якості вокалістки джазового ансамблю, навіть співала в рок-гурті. Та хотілось
чогось іншого.

Не їдь до Львова, бо там
бандерівці

А як ви потрапили в Україну?

Також випадково.
Познайомилась через інтернет із молодими музикантами зі Львова, тривалий час ми
просто листувались, а потім тільки віртуального спілкування мені виявилось
замало, тож вирішила приїхати в це місто. Всі знайомі були в шоці, коли дізнались,
куди я їду. Відмовляли усіляко, говорили, що, мовляв, мало того, що ти тих музикантів
практично не знаєш, так ще увесь Львів «забитий» бандерівцями. Та я все одно
поїхала і жодної хвилини не шкодувала про це. Я закохалась в Україну з першого
погляду! Після десяти днів, проведених у Львові, повернувшись на батьківщину, я
рішуче зібрала речі, закінчила всі справи і докорінно змінила своє життя. Так рік
я прожила у Львові, виступала у різних розважальних закладах. Знову ж таки випадок
змусив приїхати до Луцька, де, на подив знайомих зі Львова, я знайшла більш цікаву,
затребувану роботу, незважаючи на те, що Львів як місто більше за Луцьк.

А чи підтвердились у Львові
побоювання ваших друзів щодо бандерівців?

Та ні, Львів дуже
доброзичливий. Єдине тільки, що мій репертуар складався виключно з іншомовних
пісень: англійською, французькою, італійською мовами. Російськомовних пісень у Львові
не співала.

За декілька пісень – тисячу
гривень

Як складається ваша співоча
кар’єра у Луцьку?

Коли ти на
правильному шляху, то все складається якнайліпше. Так сталося зі мною у Луцьку.
Мені набридло співати суто «кабацькі» пісні. Тож вирішила сама для себе – буду
співати тільки ті, які подобаються самій, тобто джазові, рокові композиції,
хіти 80-90 років. І шукати людей, які змогли би оцінити і підтримати мене в
цьому. І саме в Луцьку я їх знайшла. Мені подобається сталення публіки до мого
репертуару у «Бравому Швейку», «Версалі», «Майдані».

Яку найбільшу подяку в
грошовому еквіваленті ви отримували від вдячної публіки?

Пам’ятаю, як я
виконувала програму в одному з луцьких розважальних закладів і звернула увагу на
компанію, що дуже уважно слухала мене. Після того, як моя обов’язкова програма
завершилась, вони попросили заспівати ще декілька пісень і заплатили тисячу
гривень. Тепер ця компанія не пропускає жодного мого виступу.

Які виступи у Луцьку
запам’ятались вам найбільше?

Ті, що проходили
у Луцькому замку. Адже співати у стінах середньовічної фортеці дуже хвилююче.
Море емоцій, прекрасна організація, звукові ефекти, вдячна публіка вирізняли
для мене ще один фестиваль – «КІА Фан-фест», що відбувався у Луцьку під час
«Євро-2012».

Що є найважчим для вас у
кар’єрі співачки?

Навантаження на
голосові зв’язки під час виступів. Як це не сумно, але у більшості розважальних
закладів належних умов для виступів співаків не створено. Цигарковий дим
повністю заповнює залу, що створює для мене як для співачки безліч проблем. Я
не співаю впівголоса, віддаюсь співу повністю. І після такої постійної димової завіси
під час співу мені доводилося навіть тричі лікувати зв’язки. Після третього
лікування лікарі попередили, що можу навіть втратити голос. Тому переглянула
навантаження і тепер дуже ретельно обираю заклади, де співати.

Чи є у вас якісь народні
методи, за допомогою яких рятуєте зв’язки?

Зразу скажу, що
існуюча думка щодо пиття курячих яєць є хибною. Так само, як і 50 грамів коньяку
перед виступом, аби «розігріти» голос. До речі, спиртні напої є практично
руйнівними для жіночих голосових зв’язок. Я виконую різні голосові вправи,
розспівуюсь перед концертом і обов’язково намагаюсь добре висипатись. Якщо немає
можливості розспіватись, починаю програму з легких, спокійних пісень, поступово
переходячи до більш драйвових.

Під час виступу Кондратюк «вібрував»
разом із залом

Шлях на «Х-фактор» був тернистим?

Перший сезон
«Х-фактора» я пропустила випадково – запізнилась на один день. Потім дивилась
по телевізору і сама собі казала: «Юлю, ти ж можеш краще». Другий сезон
пропустила свідомо – якраз переїхала в Україну, і серед тодішніх пріоритетів
був пошук роботи. На третій сезон відправляли усі рідні та друзі. Пройшла всі
відбіркові кастинги, згодом виступала у Києві перед суддями, і тільки від
Серьоги почула «Ні». А Кондратюк, навпаки, був у захваті від мого виступу,
зауваживши: «Не знаю, як вам (суддям – авт.), а я «вібрував» разом з усім залом».
Потрапила у тренувальний табір, пройшла випробовування у тріо. Та радіти довго
не довелось, буквально через годину усіх присутніх в таборі розділили на три групи
та відправили у три різні кімнати. На жаль, тих 25 учасників, серед яких була
я, відправили додому. Та мені було не так сумно їхати додому, як розлучатись із
учасниками «Х-фактора», з якими встигла потоваришувати.

А як ви потрапили на
«Х-фактор. Он-лайн»?

Чесно, не знала,
що він починається у вересні, тому «вступила в гонку» тільки 5 жовтня. Буквально
через днів сім у першому етапі стала переможицею тижня. Зраділа неймовірно, бо
думала, що поїду тепер на «прямий ефір». Та виявилось, що доведеться виборювати
право поїхати ще в другому етапі. І другий тиждень другого етапу виявився для
мене переможним, мені навіть снилась перемога, і я поїхала на «Х-фактор».

Чим аргументований вибір
пісні на «Х-фактор»?

Пісню готувала
задовго до «Х-фактор. Он-лайн». Я її везла ще на перші кастинги. Та в Києві заспівати
її мені не дали. Сергій Сосєдов, почувши, що я буду співати композицію Агілери,
одразу попросив виконати другу пісню (за правилами, учасники везуть дві пісні –
іншомовну та російсько- або українськомовну – авт.). І я заспівала одну з
пісень Софії Ротару, з якою й потрапила у тренувальний табір.

Але ви таки виконали ту
пісню, яку хотіли.

Так, але у
телефонній розмові, коли мене запросили виступити на прямому ефірі «Х-фактора»,
оголосили умову, в якій йшлося про 8-10 пісень, що маю привезти, і з них будуть
вибирати. Та я так, певно, сподобалась режисерам, що мені дозволили співати те,
що хочу. І я відповідно співала Агілеру. Реакцію на пісню зі сторони
глядацького залу я скоріше відчула. Мов хвиля пройшла по залу, коли на приспіві
люди піднялися з місць та зааплодували (до речі, інтернет-видання називають
Юлію першою онлайницею, яка змусила зал встати – авт.). Наскільки мені це було
приємно – словами не передати, у мене наче крила виросли.

Переможниця тижня в «Х-фактор.
Он-лайн» автоматично виступає на гала-концерті?

Ні, це ще далеко
не «кінець бою». Участь у гала-концерті доведеться виборювати серед усіх
переможців тижня.

З ким із учасників шоу вдалось
познайомитись і потоваришувати?

На жаль, ні з
суддями, ні з Оксаною Марченко поспілкуватись не вдалося. Приїхавши на
репетицію, потрапила в гримерку до хлопців – Дмитра Сисоєва, Олексія Смирнова, «D-версії».
Буквально до кінця дня ми настільки потоваришували, що продовжуємо і зараз
спілкуватись через інтернет. З Юлією Плаксіною вдалось поговорити, їй мій виступ
дуже сподобався. Хочу спростувати думку про Аїду Миколайчук щодо її відчуженості,
вона насправді абсолютно не така – мила, компанійська, доброзичлива.

Хто, на вашу думку, переможе
в третьому сезоні «Х-фактора»?

Сказати дуже
важко. Вокал, безперечно, сильний в усіх учасників. Але, аби перемогти в шоу,
на мою думку, ще потрібно бути «зрозумілим» для глядача, бути душевним, вміти
працювати із глядацьким залом. Адже і в першому сезоні, і в другому спрогнозувати
перемогу когось із учасників було неможливо.

Такою невимушеною та цікавою
виявилась моя бесіда в одній з луцьких кав’ярень із переможицею тижня
«Х-фактор. Онлайн» Юлією Івановою, яка представляє на цьому конкурсі Луцьк.
Наостанок Юлія попросила лучан підтримати її, голосуючи на сайті каналу «СТБ».
Тож побажаємо Юлії Івановій ПЕРЕМОГИ!

Ірина БЕЛОЦЬКА

Мова оригіналу