«Чекали дівчинку, а народився Сашко», — Валентина Порядинська

Х-Фактор 7

Відбір учасників в «Х-факторі» проходить у п’ять етапів.
Перший етап — попередній кастинг, другий — телевізійний кастинг, який включає
прослуховування перед суддями та глядачами. Саме на цьому етапі четверо суддів
обирають 100 найкращих виконавців. Третій етап — тренувальний табір. Тут із
сотні судді відбирають 24 виконавців — по 6 категорії кожного судді. У
нинішньому (четвертому) сезоні Х-фактора учасників розподілили на такі
категорії: «Хлопці» (наставник — Сергій Сосєдов), «Дівчата» (наставник — репер
Серьога), «Молодші за 18» (наставник — Ірина Дубцова) та «Колективи» (наставник
— Ігор Кондратюк).

 

Четвертий етап шоу — це візит до суддів, під час якого кожен
із них обирає із шести виконавців своєї категорії трьох найкращих, які
боротимуться за перемогу у прямих ефірах шоу. П’ятий, останній, етап шоу —
прямі ефіри, або фінали. Після кожного прямого ефіру глядачі голосують за
улюбленого виконавця. Той, за кого проголосувало найменше глядачів, вибуває із
шоу. Сашко Порядинський успішно дійшов до останнього етапу. Він уже двічі
співав у прямому ефірі.

ЧЕКАЛИ ДІВЧИНКУ, А НАРОДИВСЯ САШКО

Після того як Сашко пройшов до фіналу «Х-фактора», родина
Порядинських у Гнідинцях в усіх на слуху. На порозі їхньої чепурної оселі нас
зустрів глава сім’ї — 57-річний Петро Олексійович. Мати Сашка — 45-річна
Валентина — якраз готувала на кухні обід.

— Сам я родом із хутора Боханів, що біля села Остапівка
Варвинського району. Моя дружина — з Будища Городнянського району, — розповідає
Петро Порядинський. — Познайомились ми з Валею у 1987 році, коли у спільних
друзів святкували Новий рік. З того часу разом. У нас п’ятеро синів.
Найстаршому Олексієві вже 25 років, Володі — 23, Владиславу — 21, Петру — 17, а
Сашкові — 15. Він наш мазунчик.

— Я й не сподівалася, що в мене буде п’ята дитина, — додає
Валентина. — Дуже важко далися четверті пологи, і лікарі сказали, що більше я
вже не зможу народити. Коли я дізналася, що вагітна вп’яте, — зраділа, хоч і
зовсім не очікувала цього. Сподівалася, що буде дівчинка, а на світ з’явився
Сашко. Він змалечку був «артистом» — співав, витанцьовував.

— Коли народилися троє старших синів, ми ще жили на хуторі,
— продовжує Петро Олексійович. — Я працював водієм в сільгосппідприємстві, Валя
— дояркою. Жили разом з моєю матір’ю. А в листопаді 1993 року наша хата
згоріла. Якось пізно ввечері я дивився телевізор. Діти, дружина і мати вже
спали. Я задрімав. Прокинувся від відчуття, що мене хтось душить. Розплющив
очі, а вся хата у чорному диму. Я кинувся усіх будити, став виносити з хати
дітей. Тільки-но відчинили двері і в будинок потрапило свіже повітря — хата
спалахнула як свічка. На щастя, усі встигли вискочити з палаючої хати. В чому
спали, в тому й опинилися на вулиці. А мороз який був! Хата ж з усім добром
повністю згоріла, самі стіни лишилися… Вирішили ми переїхати в село Кухарка
Варвинського району, де жили наші родичі. Там і народилися молодші сини — Петя
і Саша. Прожили ми у Кухарці недовго, як не стало роботи, переїхали в Гнідинці,
бо тут живе моя сестра. Зараз я працюю теж водієм у сільгосппідприємстві в
Гнідинцях, а дружина там же знову ж таки дояркою. Олексій закінчив Прилуцький
фінансово-правовий коледж і академію міліції у Броварах. Деякий час працював у
Києві, а потім одружився з Анею. Заробляв у Києві небагато, тому й переїхав у
наше село, зараз шукає роботу. Вони з невісткою поки що живуть із нами, вже
подарували нам онука Тимофія, йому ось-ось виповниться 3 місяці. Володя
закінчив бухгалтерський коледж у Лубнах Полтавської області. Владик учився в
Березовій Рудці Полтавської області на агронома. Володя і Владик так само, як і
я, працюють водіями. Петро зараз вчиться на тракториста у Дігтярях
Срібнянського району. Ну, а Сашко ще школяр — вчиться в 11-му класі Ніжинського
обласного педагогічного ліцею. Ми з дружиною дуже старалися і стараємося, щоб
усіх дітей вивчити. Аби ще робота була для них усіх і зарплата нормальна, —
зітхає. — Добре, що господарство виручає. Обробляємо більш ніж 70 соток землі,
тримаємо п’ятеро свиней, птицю (курей, бройлерів, індиків, індокачок), є в нас
і корівка Ласуня. Були й бички, та ми їх збули кілька тижнів тому.

У ГНІДИНЦІ ОКСАНА МАРЧЕНКО ПРИЛЕТІЛА ВЕРТОЛЬОТОМ

Першою, хто допоміг розкрити співочий талант Сашка, була
вчителька молодших класів і сусідка Порядинських Лідія Дайкун.

— Сашко дуже скромний, сором’язливий, — каже Лідія Іванівна.
— Вперше я почула, як він співає, коли Олексія проводжали в армію. Сашко тоді
був у п’ятому класі. Вже після того, як усі розійшлися, він підійшов до мене і
запитав: «Можна, я для вас заспіваю?» При всіх соромився співати. Я, звісно ж,
сказала «Можна». Сашко заспівав пісню Олександра Пономарьова «Я люблю тільки
тебе». Я була просто вражена: такий маленький, 11-річний хлопчик, схожий на
«колобочка», а співає як дорослий! Вже на ранок я телефонувала директорці
Будинку культури у Гнідинцях, аби вона теж послухала Сашка. З того часу він
бере участь у всіх концертах та святах і в селі, і в районі.Сашко також
захоплюється дзюдо — на районних, обласних змаганнях не раз посідав перші
місця. Любить і читати, найулюбленіші книги — серія про Гаррі Поттера
англійської письменниці Джоан Роулінг.

— Синові подобається готувати, і в нього це добре виходить,
— каже Петро Порядинський. — Вміє і борщу наварити, і картоплі насмажити. Але
фірмова страва Сашка — деруни. Пам’ятаю, ще малими Петя з Сашком наготують
дерунів, а потім питають у мене: «Чиї смачніші, тату?» Аби когось із них не
образити, я казав, що в обох смачні. По господарству Сашко теж вправний до
роботи. У нас родина велика, тому хлопці з дитинства привчені до праці. Роботу
на «жіночу» і «чоловічу» не ділимо. Сашко, наприклад, у нас найбільше допомагає
на кухні: і готує, і посуд завжди миє. Хоч захоплень у Сашка й вистачає, та на
першому місці у нього музика. Мабуть, співацький талант у нього він матері —
вона теж гарно співає, та й схожий він на неї як дві краплі води. Вчиться Сашко
непогано. З майбутньою професією ще не визначився, однак впевнений, що вона
буде пов’язана з музикою.

— Сашко з легкої руки Лідії Іванівни став серйозно займатися
музикою, — каже Сашкова мама. — Закінчив Варвинську музичну школу, навчився
грати на акордеоні та синтезаторі. Його стали запрошувати на різні фестивалі,
конкурси. Він навіть брав участь у шоу «Караоке на Майдані» — виборов друге
місце ще в 2009 році. А цього літа загорівся поїхати на кастинг «Х-фактора». Ми
підтримали сина. На кастингу він виконав пісню Івана Ганзери «Не плач, тату».
Співав застуджений, нервував так, що аж трусився, але, незважаючи на це, всі
судді сказали йому «Так». Я аж стрибала від радості!

— Ще на кастингу ведуча шоу Оксана Марченко дізналася, що
наш Сашко дуже любить куховарити, й пообіцяла, що приїде до нас у гості —
скуштувати борщу, дерунів та холодцю, — сміється Петро Олексійович. — Слова
свого дотримала і 5 вересні вертольотом прилетіла у Гнідинці. Подивитися на неї
зійшлося все село. Сашко дуже нервував, коли чекав Оксану зі знімальною групою.
Ми наготували і борщу, і дерунів. Одне слово, накрили гарний стіл. Оксана виявилася
на диво простою жінкою. Говорила лише, що не може так багато їсти. «Ви ж бачили
мої сукні», — сказала. А Сашко їй у відповідь: «Їжте, я за Вас помолюся». Це
він мав на увазі, що помолиться, аби вона не поправилася. Оксана жарт зрозуміла
і лише розсміялася. Пообідавши, вони із Сашком зібрали наших односельців, і всі
гуртом заспівали пісню «Рідна мати моя». Побула Оксана в нас години три,
враження про себе залишила найкращі. На першому прямому ефірі, перед виступом
Сашка, вона сказала: «Гнідинці, привіт! Пишаюся вами! У вас є власна зірка!»

ЗАГАДКА ПРОЕКТУ

Ще під час першого прямого ефіру, коли Сашко заспівав пісню
Олександра Пономарьова «Я не такий», усіх суддів вразило «недитяче» виконання.
Сергій Сосєдов сказав: «За сільською простотою цього хлопця криється дуже
непроста натура. Він — загадка цього проекту. Я не можу зрозуміти природи
такого таланту. Як він це робить? Розуміння пісень, які він співає, йде на
рівні інтуїції, божественного провидіння». А Ігор Кондратюк запитав: «У тебе
дівчина є?» Почувши відповідь Сашка, що немає, здивувався: мовляв, як же ти
зміг так переконливо заспівати пісню про кохання?

— Дівчини у Сашка дійсно немає, — каже Валентина. — Та якось
він обмовився, що йому подобається дівчинка з ліцею, де він навчається. Подробиць
я не знаю, бо син дуже сором’язливий і такими речами зі мною не ділиться. Чи не
закохався він на проекті? Думаю, що ні. Взагалі, там дуже дружня атмосфера,
жорсткої конкуренції немає. Сашко найбільше переживає за те, яку пісню для
нього оберуть. У другому ефірі він співав «Молитву» сербською мовою. Деякі
судді вибору пісні не схвалили. Та слухачам в залі вона сподобалася — під час
виконання пісні вони аплодували Сашкові стоячи. Зараз син готується до третього
прямого ефіру, який відбудеться цієї суботи, 9 листопада, о 19.00. Постійно
тренується, репетирує. Звичайно, скучаємо за ним, бо вже більш ніж місяць він
не був вдома. Ми з чоловіком щотижня їздимо до Києва, коли Сашко виступає на
прямих ефірах — підтримуємо його в залі. Син телефонує нам по кілька разів на
день, коли у нього є вільна хвилина. Днями казав, що навіть трохи схуд.

— Він у нас хлопець великий, — усміхається батько. — Та
худнути не збирається. Каже: «Це моя фішка, тату!» Сашко — звичайний хлопець із
села. Своєю участю у такому масштабному проекті, як «Х-фактор», каже, він хоче
довести усім, що здійснити свою мрію може кожен. Недарма ж перед виступом свого
підопічного Ірина Дубцова прочитала такого вірша:

Народный герой,

Гордость наша и ваша,

Поющий
душой

Порядинский
Саша!

Наталія
ФЕДОСЕНКО