Юлія Іванова на «Х-факторі» примусила встати цілий глядацький зал

Х-Фактор 7

Тендітна білявка з величезними бездонними очима та сильним напрочуд приємним голосом і не сподівалась, що, подолавши стільки перешкод, вона буде стояти на сцені всеукраїнського співочого конкурсу «Х-фактор», а повнісінький зал стоячи буде їй аплодувати. Починалося ж усе приблизно років двадцять тому, коли маленька Юля, сидячи на маминих колінах в автобусі, заспівала загальновідому пісеньку про ялинку, і весь автобус аплодував маленькій зірочці.

Початок співочої кар’єри, як у Лариси Доліної

Бажання співати у вас, Юліє, виникло як стандартна дівчача мрія на кшталт «хочу бути артисткою» чи це було душевне покликання?

Прагнула співати з самого дитинства. Звичайно, як дівчинка з вокальними даними, виступала в садочку та на шкільних концертах. Побачивши моє нездоланне прагнення до співу, мама віддала в музичну школу до класу фортепіано. Там, щоправда, викладали хоровий спів, який я не дуже любила, тому що бачила себе вокалісткою. У років 14 побачила в музичній школі оголошення, що наша місцева джазова співачка набирає для себе декілька учениць. Для мене тоді джаз був чимось незрозумілим, та все ж вирішила спробувати. Так два роки я вчилась джазовому вокалу. Потім випадково завдяки підтримці вчителів із джазу та фортепіано почала виступати в нічних клубах, ресторанах.

Тобто початок співочої кар’єри у вас в чомусь нагадує шлях Лариси Доліної?

Так, Доліна також розпочинала як ресторанна співачка. Тепер можу сказати, що 11 років виступів у ресторанах – це, безперечно, неоціненний досвід. Кожен день – навантаження на голосові зв’язки, треба було поповнювати репертуар і вчитись працювати з «живою» публікою.

Крім співу в ресторанах, де ще пробували свої сили?

На усіляких конкурсах та фестивалях спочатку міста, потім республіки. Були навіть міжнародні конкурси. До речі, я народилась і тривалий час жила в Росії, у Набережних Челнах республіки Татарстан. На жаль, навіть перемоги у цих конкурсах мало що мені особисто давали, крім дипломів та підвищення самооцінки. Пробувала себе в якості вокалістки джазового ансамблю, навіть співала в рок-гурті. Та хотілось чогось іншого.

Не їдь до Львова, бо там бандерівці

А як ви потрапили в Україну?

Також випадково. Познайомилась через інтернет із молодими музикантами зі Львова, тривалий час ми просто листувались, а потім тільки віртуального спілкування мені виявилось замало, тож вирішила приїхати в це місто. Всі знайомі були в шоці, коли дізнались, куди я їду. Відмовляли усіляко, говорили, що, мовляв, мало того, що ти тих музикантів практично не знаєш, так ще увесь Львів «забитий» бандерівцями. Та я все одно поїхала і жодної хвилини не шкодувала про це. Я закохалась в Україну з першого погляду! Після десяти днів, проведених у Львові, повернувшись на батьківщину, я рішуче зібрала речі, закінчила всі справи і докорінно змінила своє життя. Так рік я прожила у Львові, виступала у різних розважальних закладах. Знову ж таки випадок змусив приїхати до Луцька, де, на подив знайомих зі Львова, я знайшла більш цікаву, затребувану роботу, незважаючи на те, що Львів як місто більше за Луцьк.

А чи підтвердились у Львові побоювання ваших друзів щодо бандерівців?

Та ні, Львів дуже доброзичливий. Єдине тільки, що мій репертуар складався виключно з іншомовних пісень: англійською, французькою, італійською мовами. Російськомовних пісень у Львові не співала.

За декілька пісень – тисячу гривень

Як складається ваша співоча кар’єра у Луцьку?

Коли ти на правильному шляху, то все складається якнайліпше. Так сталося зі мною у Луцьку. Мені набридло співати суто «кабацькі» пісні. Тож вирішила сама для себе – буду співати тільки ті, які подобаються самій, тобто джазові, рокові композиції, хіти 80-90 років. І шукати людей, які змогли би оцінити і підтримати мене в цьому. І саме в Луцьку я їх знайшла. Мені подобається сталення публіки до мого репертуару у «Бравому Швейку», «Версалі», «Майдані».

Яку найбільшу подяку в грошовому еквіваленті ви отримували від вдячної публіки?

Пам’ятаю, як я виконувала програму в одному з луцьких розважальних закладів і звернула увагу на компанію, що дуже уважно слухала мене. Після того, як моя обов’язкова програма завершилась, вони попросили заспівати ще декілька пісень і заплатили тисячу гривень. Тепер ця компанія не пропускає жодного мого виступу.

Які виступи у Луцьку запам’ятались вам найбільше?

Ті, що проходили у Луцькому замку. Адже співати у стінах середньовічної фортеці дуже хвилююче. Море емоцій, прекрасна організація, звукові ефекти, вдячна публіка вирізняли для мене ще один фестиваль – «КІА Фан-фест», що відбувався у Луцьку під час «Євро-2012».

Що є найважчим для вас у кар’єрі співачки?

Навантаження на голосові зв’язки під час виступів. Як це не сумно, але у більшості розважальних закладів належних умов для виступів співаків не створено. Цигарковий дим повністю заповнює залу, що створює для мене як для співачки безліч проблем. Я не співаю впівголоса, віддаюсь співу повністю. І після такої постійної димової завіси під час співу мені доводилося навіть тричі лікувати зв’язки. Після третього лікування лікарі попередили, що можу навіть втратити голос. Тому переглянула навантаження і тепер дуже ретельно обираю заклади, де співати.

Чи є у вас якісь народні методи, за допомогою яких рятуєте зв’язки?

Зразу скажу, що існуюча думка щодо пиття курячих яєць є хибною. Так само, як і 50 грамів коньяку перед виступом, аби «розігріти» голос. До речі, спиртні напої є практично руйнівними для жіночих голосових зв’язок. Я виконую різні голосові вправи, розспівуюсь перед концертом і обов’язково намагаюсь добре висипатись. Якщо немає можливості розспіватись, починаю програму з легких, спокійних пісень, поступово переходячи до більш драйвових.

Під час виступу Кондратюк «вібрував» разом із залом

Шлях на «Х-фактор» був тернистим?

Перший сезон «Х-фактора» я пропустила випадково – запізнилась на один день. Потім дивилась по телевізору і сама собі казала: «Юлю, ти ж можеш краще». Другий сезон пропустила свідомо – якраз переїхала в Україну, і серед тодішніх пріоритетів був пошук роботи. На третій сезон відправляли усі рідні та друзі. Пройшла всі відбіркові кастинги, згодом виступала у Києві перед суддями, і тільки від Серьоги почула «Ні». А Кондратюк, навпаки, був у захваті від мого виступу, зауваживши: «Не знаю, як вам (суддям – авт.), а я «вібрував» разом з усім залом». Потрапила у тренувальний табір, пройшла випробовування у тріо. Та радіти довго не довелось, буквально через годину усіх присутніх в таборі розділили на три групи та відправили у три різні кімнати. На жаль, тих 25 учасників, серед яких була я, відправили додому. Та мені було не так сумно їхати додому, як розлучатись із учасниками «Х-фактора», з якими встигла потоваришувати.

А як ви потрапили на «Х-фактор. Он-лайн»?

Чесно, не знала, що він починається у вересні, тому «вступила в гонку» тільки 5 жовтня. Буквально через днів сім у першому етапі стала переможицею тижня. Зраділа неймовірно, бо думала, що поїду тепер на «прямий ефір». Та виявилось, що доведеться виборювати право поїхати ще в другому етапі. І другий тиждень другого етапу виявився для мене переможним, мені навіть снилась перемога, і я поїхала на «Х-фактор».

Чим аргументований вибір пісні на «Х-фактор»?

Пісню готувала задовго до «Х-фактор. Он-лайн». Я її везла ще на перші кастинги. Та в Києві заспівати її мені не дали. Сергій Сосєдов, почувши, що я буду співати композицію Агілери, одразу попросив виконати другу пісню (за правилами, учасники везуть дві пісні – іншомовну та російсько- або українськомовну – авт.). І я заспівала одну з пісень Софії Ротару, з якою й потрапила у тренувальний табір.

Але ви таки виконали ту пісню, яку хотіли.

Так, але у телефонній розмові, коли мене запросили виступити на прямому ефірі «Х-фактора», оголосили умову, в якій йшлося про 8-10 пісень, що маю привезти, і з них будуть вибирати. Та я так, певно, сподобалась режисерам, що мені дозволили співати те, що хочу. І я відповідно співала Агілеру. Реакцію на пісню зі сторони глядацького залу я скоріше відчула. Мов хвиля пройшла по залу, коли на приспіві люди піднялися з місць та зааплодували (до речі, інтернет-видання називають Юлію першою онлайницею, яка змусила зал встати – авт.). Наскільки мені це було приємно – словами не передати, у мене наче крила виросли.

Переможниця тижня в «Х-фактор. Он-лайн» автоматично виступає на гала-концерті?

Ні, це ще далеко не «кінець бою». Участь у гала-концерті доведеться виборювати серед усіх переможців тижня.

З ким із учасників шоу вдалось познайомитись і потоваришувати?

На жаль, ні з суддями, ні з Оксаною Марченко поспілкуватись не вдалося. Приїхавши на репетицію, потрапила в гримерку до хлопців – Дмитра Сисоєва, Олексія Смирнова, «D-версії». Буквально до кінця дня ми настільки потоваришували, що продовжуємо і зараз спілкуватись через інтернет. З Юлією Плаксіною вдалось поговорити, їй мій виступ дуже сподобався. Хочу спростувати думку про Аїду Миколайчук щодо її відчуженості, вона насправді абсолютно не така – мила, компанійська, доброзичлива.

Хто, на вашу думку, переможе в третьому сезоні «Х-фактора»?

Сказати дуже важко. Вокал, безперечно, сильний в усіх учасників. Але, аби перемогти в шоу, на мою думку, ще потрібно бути «зрозумілим» для глядача, бути душевним, вміти працювати із глядацьким залом. Адже і в першому сезоні, і в другому спрогнозувати перемогу когось із учасників було неможливо.

Такою невимушеною та цікавою виявилась моя бесіда в одній з луцьких кав’ярень із переможицею тижня «Х-фактор. Онлайн» Юлією Івановою, яка представляє на цьому конкурсі Луцьк. Наостанок Юлія попросила лучан підтримати її, голосуючи на сайті каналу «СТБ». Тож побажаємо Юлії Івановій ПЕРЕМОГИ!

Ірина БЕЛОЦЬКА

ВІТАННЯ!
Будь ласка, допоможіть нам покращити сайт -
поставте 3 чесних галочки:

1. Я готовий щомісяця платити за доступ до сайту без реклами:

2.

3. Мені

Будь-ласка, заповніть всі поля